Українське суспільство наскрізь прогнило, його роздирають чужими ідеологійними схемами. А яким воно було за часів Мазепи? Варто було Пєтру І повабити козаків щедрими обіцянками-цяцянками, як вони кинулися зраджувати Мазепу. А ще були масові доноси й наклепи... Заради того, щоб привласнити земельні ділянки сусідів. Таке собі середньовічне українське рейдерство...

... Я скільки працюю з тим матеріалом, а кожний раз відкриваю для себе щось нове. Я знав раніше, що шкіра має бути груба. Щоб вона тиснулася, то вона має бути тонка. Але тоді вона не має міцности. Як зробити? Я беру жменю гороху, а він ходить, як живий! У мене тоді виникла ідея. За допомогою звичайних інструментів я досягнув того, що шкіра починає ходити. Здається, просто. Шкіра груба і водночас пластична. Натискаєш - і вона «ходить»...

...Зараз, тим більше літераторам, потрібно об'єднуватися, щоб захищати свої ідеали й права, - вважає Євген Євтушенко. - Вони повинні стояти вище всіляких політичних поглядів, вони повинні контролювати політику, а не залазити в неї. Нехай пишуть більше! На жаль, зараз література слабкіша, ніж була раніше. Багато комерції...

Перший в історії Каннського конкурсу український фільм демонструватимуть сьогодні. "Щастя моє" - ігровий дебют українського документаліста Сергія Лозниці (що його меткі російські інформаґентства встигли зарахувати до росіян) і єдиний дебют в основній програмі фестивалю.

Але найбільшим недоліком картини є все ж його ідеологійна складова: у найкращих традиціях радянських фільмів російське кіно продовжує формувати карикатурний образ дурного і злого ворога, тобто «німецько-фашистського загарбника». Просто дивує епізод, коли пілот «Люфтваффе» на льоту висовує із кабіни - перепрошую! - голий зад, щоб «бомбити» корабель Червоного Хреста...

Сам автор називає свій жанр «Голокост-кабаре». У такий спосіб Джонатан Гарфінкель хотів показати своє ставлення до справи Дем'янюка в цілому й її політичної ролі зокрема: «Дем'янюк - більше, ніж простий обвинувачений. Він став символом. Символом спроби знайти винуватих у жахіттях Другої світової війни. Німці усвідомлюють, що це - кінець ери. Нацисти помирають, ті, хто вижив, помирають. І це, можливо, останній такий суд. Це спроба Німеччини виправити помилки, яких вона припустилася в минулому».

Все своє немаленьке життя я думав про свою країну - і мріятиму далі, помру і буду мріяти. Але, як у художника, ця мрія пов'язана в мене зі світовим мистецтвом. Адже я ілюстрував не лише українських письменників. Працював і над творами Шекспіра, Ґете, Шиллера, Толстого. Тато любив казати: «Аби бути справжнім українцем, спочатку треба стати справжнім європейцем». Бо українськість - це усвідомлення. Ведуть за собою українці не етнічні, а свідомі...

Все одне до одного. Ті ж самі акорди. Мало того, що звичайному, сказати б, пересічному вуху композиції не відрізнити, так на очевидну ідентичність двох пісень - "To be free" та "Knock Me Out" - вказують професійні музиканти. Як за таких обставин в Арфуша взагалі міг язик повертатися категорично заперечувати плаґіат, коли все свідчить не те що про деякі схожі риси, а про цілковиту тотожність пісень...

Така позиція нетерпимості до будь-якої нації чи національної культури характеризується як ксенофобія. У цьому ж випадку мова йде про ненависть до українців та української культури з боку міністра, який відповідає за державну політику в освітній галузі. Чутливість до браку толерантності відрізняє весь повоєнний світ, особливо Європу. Тому такий міністр не може сідати за стіл переговорів з міністрами цивілізованих держав, не може відповідати за науку і освіту нашої країни.