Фотоательє

Дбати про власну славу – заняття ганебне
Котков

Кур'єр муз

Унікальний особистий літопис подій Революції
[18.01.2017]
Нідерландці не поспішають повертати “скитське золото” до України
[17.01.2017]
Російськомовні канібали напали на українського письменника
[02.08.2014]
Нестайко випередив за популярністю Джоан Роулінґ
[31.07.2014]
Віктор Баранов помер після важкої хвороби
[30.07.2014]
Провокативне читво не з’явиться в “Читай місті” та “Книжковому супермаркеті”?
[29.07.2014]
У Канні український повнометражний фільм полонив кінокритиків
[23.05.2014]
Стрічка “Хайтарма” отримала призи від НСКУ
[17.05.2014]
Инша реальність: міліційні кати перебувають на психологійній межі
[31.01.2014]
На Майдані не потрібна “радянська спадщина”
[30.01.2014]
Азаров “зачищає” інтернет-простір
[27.01.2014]
Барикади, “Беркут” і архітектор Григор’єв
[24.12.2013]
Побутує думка, що в іконі нема нічого нового…
[23.12.2013]
У Чернігові гратимуть західноевропейську музику
[21.12.2013]
Евромайдан завадив проведенню книжкової виставки?
[12.12.2013]

Фетишизм

Канали олігархів працюють на відчуження українців від їхньої культури
[25.03.2013]
Система ґрантів гальмує науковий проґрес
[18.03.2013]
Українці становлять на території АРК 24 %, а в них іще менше шкіл, ніж у кримських татар
[22.02.2013]
Оксана Забужко: “Саме моє покоління зараз при владі в усіх сферах…”
[05.11.2012]
Сімдесят років комуністи вказували мистцям, що слід писати й малювати…
[25.01.2012]

Вони нас іґнорують, а ми їм маємо оголосити бойкот…

04.12.2011 | Проглядів: 87

Редакторові видання

«Коммерсантъ. Украина»

 

Пане Редакторе!

 

Я не часто беру до рук Ваше видання, хоч визнаю: його політичним і бізнесовим матеріалам, як правило, властива зваженість і аналітичність. Причина ж мого ставлення до газети полягає в її підкресленому ігноруванні «тубільної» україномовної спільноти Києва й України, яка, з погляду редакції, ніяк не перетинається з російськомовною «VIP-спільнотою», на яку видання розраховане.

 

Спробую пояснити свою думку на прикладі п’ятничного числа № 196, яке я вчора взяв у кав’ярні, де проводив ділову зустріч. Додаток Weekend має широку (і, слід визнати, часом дотепно написану) панораму культурних подій ближчих днів. Має низку підготовлених у Києві «відпочинкових» статей для тих-таки «VIP-читачів».

 

Але сторінку «Книги/Классика/Музыка» без змін передруковано з московського видання – так «Къ» робить завше, підкреслено ігноруючи саму можливість того, що в «Країні Юків» можуть читати якоюсь іншою мовою, окрім російської.

 

Огляд книжок у числі, що потрапило мені до рук, розпочинається з російського перекладу останнього роману Умберто Еко «Празький цвинтар». Доводжу до відома, що український переклад цього роману видано видавництвом «Фоліо» у Харкові на два місяці раніше. Цього разу український переклад випередив навіть появу англійського. Але цей факт «Къ», очевидно, не цікавить – як не цікавить уся інша українська перекладна й оригінальна (книжки Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Оксани Забужко та інших сучасних авторів добре продаються в Європі) література.

 

Диявол ховається в деталях. І я б радив придивитися до «спортивної» сторінки газети – де всі назви футбольних клубів наведено оригінальними мовами. За одним винятком. «Шахтар» (саме така офіційна назва, зареєстрована УЕФА, саме так написано на автобусі й футболках) вперто названо «Шахтер». Промовистий виняток, чи не так?

 

Про ще одну деталь, так само промовисту. П’ятничне число було найближчим до вшанування пам’яті жертв Голодомору. В газеті – жодного анонсу цієї події, знакової не лише для україномовної спільноти, а просто для нормальних людей не з печерними поглядами. Коментар зайвий.

 

Пане Редакторе!

 

Як відомо, сьогодні україномовні видання посідають менше 30% сумарного накладу українських газет, і трохи більше 10% – журналів. Зрозуміло, що це не є відображенням реального мовного стану суспільства (де україномовні за всіма соціологічними даними становлять близько половини, а люди, для яких українська мова є принаймні символічною вартістю – близько 2/3).

 

Але це наслідок твердого переконання інвесторів (дуже часто російських): україномовний купить і російськомовне видання, а ось російськомовний – україномовного скоріш за все не купить. Вважаю таку позицію морально хибною. Але щоб довести її комерційну хибність, україномовна спільнота має зараз єдиний важіль – оголосити послідовний бойкот принаймні тим російськомовним виданням, які мають виразно постколоніальний контент і цілковито ігнорують сам факт існування україномовних.

 

На жаль, про таке ігнорування з боку «Къ» свідчить і відсутність бодай україномовної версії сайту газети.

 

Дуже хотів би дізнатися про Вашу думку з цих питань. Це дозволило б мені визначитися з дальшим ставленням до Вашого видання.

 

Максим Стріха,

доктор фізико-математичних наук, головний науковий співробітник Інституту фізики напівпровідників НАН України, завідувач кафедри перекладу Київського університету імені Бориса Грінченка, віце-президент Академії наук вищої школи України, віце-президент Асоціації українських письменників

 

Орфографію автора збережено

Анонс

23 січня – презентація нової антології “Атом у запрязі”
[19.01.2017]
20 травня – три томи “Гри” від Марини Муляр
[17.05.2014]
29 січня – “інтим” від Сергія Савченка
[27.01.2014]
15 січня – прем’єра фільму про Володимира Денисенка
[21.12.2013]
7 грудня – зустріч із Озоном у Києві
[06.12.2013]

Скриня

Юрій Тарнавський. “Ці чорні ночі”
[08.04.2013]
Володимир Сердюк. “Пальто на стільці”
[02.02.2013]
Олексій Гавриленко. Переклади оповідань Дилана Томаса
[11.01.2013]
Євген Пашковський. “Безодня” (уривок з роману)
[05.05.2012]
Аскольд Демерджі. «Спогад про «Апокаліпсис»
[18.12.2011]

Архів публікацій за датою

Грудень 2011
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер   Січ »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031