Фотоательє

Дбати про власну славу – заняття ганебне
Котков

Кур'єр муз

Унікальний особистий літопис подій Революції
[18.01.2017]
Нідерландці не поспішають повертати “скитське золото” до України
[17.01.2017]
Російськомовні канібали напали на українського письменника
[02.08.2014]
Нестайко випередив за популярністю Джоан Роулінґ
[31.07.2014]
Віктор Баранов помер після важкої хвороби
[30.07.2014]
Провокативне читво не з’явиться в “Читай місті” та “Книжковому супермаркеті”?
[29.07.2014]
У Канні український повнометражний фільм полонив кінокритиків
[23.05.2014]
Стрічка “Хайтарма” отримала призи від НСКУ
[17.05.2014]
Инша реальність: міліційні кати перебувають на психологійній межі
[31.01.2014]
На Майдані не потрібна “радянська спадщина”
[30.01.2014]
Азаров “зачищає” інтернет-простір
[27.01.2014]
Барикади, “Беркут” і архітектор Григор’єв
[24.12.2013]
Побутує думка, що в іконі нема нічого нового…
[23.12.2013]
У Чернігові гратимуть західноевропейську музику
[21.12.2013]
Евромайдан завадив проведенню книжкової виставки?
[12.12.2013]

Фетишизм

Канали олігархів працюють на відчуження українців від їхньої культури
[25.03.2013]
Система ґрантів гальмує науковий проґрес
[18.03.2013]
Українці становлять на території АРК 24 %, а в них іще менше шкіл, ніж у кримських татар
[22.02.2013]
Оксана Забужко: “Саме моє покоління зараз при владі в усіх сферах…”
[05.11.2012]
Сімдесят років комуністи вказували мистцям, що слід писати й малювати…
[25.01.2012]

Президент Янукович: мотивації відмови від ЕС

28.11.2013 | Проглядів: 199

3424465122454Відмова від асоціяції з ЕС (павза є відмова за фактом) – це логічний крок Януковича. Причина – відданість матеріяльному (гроші, статки) як найвищій цінності і відповідно нехтування духового (ідентичність, якість міжлюдських взаємин тощо). Тим часом роля духового чинника, особливо такого феномену як ідентичність щодо формування внутрішньої потуги суспільства, його консолідації і відповідно здатности витримувати найважчі струси і випробування важко переоцінити. Народ з наскрізною ідентичністю, себто з глибоко усвідомленим почуттям окремого “ми”, який свою гідність цінує понад усе, є найнадійнішою опорою для державного проводу перед будь-якими, навіть найжахливішими викликами. І навпаки, суспільство, виховане винятково на культі матеріяльних благ, є дуже хисткою опорою, бо узалежнене від надто несталої величини – добробуту. Грубо кажучи, коли є “їдло”, то такий народ готовий підтримувати свій провід, а коли нема, то не готовий. Але саме такий примітивно матеріяльний світогляд формував в українському суспільстві Янукович продовж останніх чотирьох років, та й в попередні роки було не краще за винятком хіба що президентства Ющенка, який намагався змінити пріорітети українців з матеріяльного чинника на духовий, особливо наголошуючи на питанні утвердження української ідентичности.

Янукович, як виглядає, взагалі не розуміє ваги духових цінностей, зосібна европейських, розглядає їх як щось другорядне, додаткове, ці цінності попросту чужі для нього внутрішньо. Весь світ, у тому числі й Европу, і Росію, він розглядає через призму банального «їдла»: а що вони, мовляв, дадуть нам у матеріяльному вимірі. Він фактично не бачить суттєвої, себто духово-ціннісної ріжниці (бо відмінність між більшим і меншим багатством справді не суттєва) між Европою і Росією, вважаючи їх однаково підступними нечесними гравцями, які прагнуть лише одного – обдурити. Будучи, певно, за натурою сам нечесним гравцем, шулером, він переконаний, що і всі инші довкола нього шулери, а чесність узагалі є вигадкою. У цьому, власне, і полягає фатальтна обмеженість і дрібязковість Президента Януковича. Адже він не усвідомлює вкрай важливого: успіх, в тому числі і матеріяльний є результатом духового чинника, а не матеріяльного, і те, що Західна цивілізація є найуспішніша в світі, — це наслідок дії нічого иншого, а саме її духових цінностей. Отож, ясна річ, саме европейські духові цінності належало би розглядати як ключ до успіху у всіх сферах: політичній, економічній і культурній, а, отже, якнайскоріше приєднання до цих цінностей через асоціяцію з ЕС мало би бути питанням життя або смерти.

Проте Янукович відмовився від асоціяції. Спробуймо проаналізувати конкретні мотивації. Слова ж, що це не відмова, а призупинення, не беремо наповажне. Отож, чому відмовився?

а) Европейські цінності чужі й незрозумілі Януковичу. Якщо би було инакше, то в країні була би инша атмосфера: не толерувалася би корупція провладних багатіїв і вищих чиновників, вибори відбувалися б без маніпуляцій і підкупу з боку влади, прокуратура й суди не використовувалися б як репресивні інструменти проти політичних опонентів і, найголовніше, Юлію Тимошенко не було би віддано на розтерзання судам, неправедність яких засвідчена абсолютною недовірою до них українського народу. Якщо би для Януковича були би близькі европейські цінності, то почуття справедливости та милосердя переважили би його ненависть до Тимошенко хоча б тому, що він і сам не святий і має за собою чорний шлейф кримінальних 90-х. Отож, европейські цінності чужі для нього і він не бачить ніякої трагедії, що вони не запроваджуються в Україні.

б) Найвищою цінністю для Януковича є матеріяльні блага. Европейський Союз він розглядає винятково як засіб отримання ресурсів для реанімації української економіки, яка перебуває в стані стагнації. Вимоги европейців запроваджувати в країні духові цінності ЕС, здійснювати глибокі реформи у всіх сферах життя суспільства, зосібна, щодо дотримання прав людини, й особливо вимоги припинити практику використання судів та прокуратури як інструменту політичних переслідувань і звільнити з увязнення Ю.Тимошенко викликає у Януковича невдоволення і розцінюється ним як вияв зневаги до України, а щодо Тимошенко, то й узагалі викликає неприховану лють. Яке, мовляв, ЕС має право так до нас зверхньо ставитися і навязувати своє розуміння? При тому Янукович зовсім випускає з-під уваги, що це Україна хоче до ЕС і тому европейці мають повне право висувати вимоги і давати оцінки українським реаліям. Таким чином у цьому конфлікті є цілком обєктивні причини: для европейців Україна може бути прийнятна насамперед за ціннісними ознаками, а для Януковича ЕС цікавий насамперед з економічних причин, себто европейці хочуть від України зміни ціннісних орієнтацій, а Янукович не хоче міняти ці орієнтації і вимагає від ЕС лише одного – матеріяльних ресурсів. Звичайно, що з огляду на це ні про яку асоціяцію України з ЕС, поки Президентом є Янукович, не може бути й мови. Україна Януковича і Европейський Союз речі несумісні.

в) Каталізатором відмови від угоди про асоціяцію України з ЕС виступила Росія. Щоб зрозуміти позицію Росії, мусимо прийняти до уваги головну стратегічну мету Путіна – відновлення російської імперії в будь-якій формі. Для реалізації цієї мети повернення України під владу Москви є для Путіна ключовим завданням. Саме це має бути в основі розуміння політики Росії щодо України. Отож, причиною недружніх, а часом відверто ворожих випадів Росії проти України є аж ніяк не якісь там необдумані вчинки української влади, в чому у свій час несправедливо звинувачували «русофоба» Ющенка, а елементарна логіка, яка випливає із стратегічної мети кремля, повернути Україну під свою владу. Саме з цієї причини Путін пригрозив Януковичу економічними санкціями, ящо Президент України підпише асоціяцію з ЕС. Загроза зупинки підприємств, які орієнтовані на російський ринок і охоплюють електоральну базу Януковича, дуже налякала його. Адже він, маючи вороже до себе налаштовану евроорієнтовану, при чому більшу за масою частину громадян, утратив би підтримку ще й з боку своїх прихильників на Донбасі, та й на цілому Сході та Півдні України, які ніколи би йому не простили матеріяльного погіршення свого життя. І саме це для Януковича стало останньою краплею – з боку ЕС незрозумілі «претенсії» щодо ціннісних переорієнтацій, зосібна, «обурлива» вимога звільнити Тимошенко, звільнення якої й так підривало його авторитет серед його прихильників, а тут ще й новий удар з боку Росії – погроза економічної бльокади. Це вже було забагато. І Янукович ухвалив рішення відмовитися від асоціяції з ЕС.

Ось у цьому всьому яскраво і проявилася деструктивність ідеї про матеріяльні блага як найвищу цінність, яку сповідує сам Янукович і яку він старанно навязував суспільству, розглядаючи її як ефективний засіб консолідації громадян – мовляв, створимо багату успішну країну і гордість за неї обєднає усіх нас. Тепер же Янукович, можливо, побачив примарність своїх надій. Адже щоб створити успішну країну, треба мати людей, які духові цінності, ставлять вище за матеріяльні і які готові витримати будь-які випробування нестатками заради цих духових цінностей. Безумовно, якщо би Янукович виховував громадян на пріорітетах духового, а не матеріяльного, то він би так боягузливо не скорився погрозам Росії. Він би звернувся до українців з закликом мужньо прийняти російський виклик, витерпіти всі економічні труднощі, але таки не впасти на коліна перед Москвою і таки уклав би угоду про асоціяцію з ЕС незважаючи ні на який тиск. Певен, що люди підтримали би його, тим паче, коли би він сам показав жертовність і відмовився від особистих благ задля загальної перемоги. І це би був справжній великий учинок великого лідера. Та і Европа неодмінно оцінила би мужність України і не залишила би нас напризволяще. Але щоб так діяти, нагадую, треба було спочатку сформувати в громадян України відданість духовим цінностям як найвищим і в першу чергу утвердити в них почуття єдиної української ідентичности.

Що ж маємо у підсумку? Президент Янукович показав себе людиною, яка нездатна дотримуватися слова – всім, власному народові, Европі, світові обіцяв підписати угоду про асоціяцію, але перед самим саммітом у Вільнюсі відмовився це робити. Тим самим обманув сподівання всіх і засвідчив себе ошуканцем, якому не можна вірити і з яким не варто мати справи. Своїми претенсіями до ЕС, що той не захотів давати конкретних ґарантій щодо виділення коштів на покриття можливої російської економічної бльокади, в той же час як сам так і не виконав головної вимоги европейців — звільнити Тимошенко, Янукович засвідчив, що для нього те, що так важливе для ЕС — европейські цінності – пустий звук, а головним є матеріяльні блага, «їдло». І справді, як можна вимагати гроші, не виконуючи вимоги позикодавця? Так може чинити лише примітивний здирник і шантажист, яким себе і показав Янукович. А от те, що він так легко піддався тискові Росії, свідчить ще й про боягузливість його характеру, легкодухість, нездатність на сильні кроки. Таким чином, судячи зі всього, Янукович повністю здискредитував себе як політик. Він не матиме більше довіри й поваги ніде: ні в Україні, ні в Европі, ні в Росії. Брехлива, боягузлива, хистка й мстива людина без твердого характеру – такий висновок тепер може зробити кожен про Президента Януковича. І це до болю гірко.

 

Володимир Яворський, письменник

 

Мову ориґіналу збережено

 

Анонс

23 січня – презентація нової антології “Атом у запрязі”
[19.01.2017]
20 травня – три томи “Гри” від Марини Муляр
[17.05.2014]
29 січня – “інтим” від Сергія Савченка
[27.01.2014]
15 січня – прем’єра фільму про Володимира Денисенка
[21.12.2013]
7 грудня – зустріч із Озоном у Києві
[06.12.2013]

Скриня

Юрій Тарнавський. “Ці чорні ночі”
[08.04.2013]
Володимир Сердюк. “Пальто на стільці”
[02.02.2013]
Олексій Гавриленко. Переклади оповідань Дилана Томаса
[11.01.2013]
Євген Пашковський. “Безодня” (уривок з роману)
[05.05.2012]
Аскольд Демерджі. «Спогад про «Апокаліпсис»
[18.12.2011]

Архів публікацій за датою

Листопад 2013
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер   Гру »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930