Шукайте свою Музу

Дбати про власну славу – заняття ганебне

  • |
  • 15 Лютого 2013
Котков

До 20 лютого в Центрі сучасного мистецтва «Совіарт» триватиме виставка полотен українського художника Ернеста Коткова.

Його твори – внутрішня реальність, вважають організатори виставки, він спостерігає їх у світовідчутті, яке перебуває на дні свідомости; він споглядає їх і дивується їм; він стає їхнім володарем у процесі творчости й відчуває себе чужаком серед них, бо не може дати пояснення.

Ернест Котков“Мистецтвознавці відзначають абсолютно унікальну пластику скульптурних робіт Ернеста Коткова, а він при цьому напівпоблажливо пояснює, що в пластиці йому допомагають малярські пошуки. Як на мене, він тут лукавить: у тій же мірі пластичні одкровення впроваджуються потім у живопис, – пише Володимир Канаш у своїй статті, присвяченій мистцю. – Критики, досконально вивчили творчість Коткова, в один голос відзначають його універсальне володіння багатьма жанрами образотворчого мистецтва – станковий живопис, графіка, плакат, скульптурна пластика, монументально-декоративна мозаїка.

Ернест КотковВтім, сам по собі універсалізм ні про що не свідчить, бо від нього один крок до всеїдности і халтури. Котков же завжди виявляє чисто моцартівське висікання геніальних мотивів з усього, до чого торкаються його рука і бунтівний розум.

Ерік Котков для сучасного українського образотворчого мистецтва – постать знакова. Чимало молодих і вже не дуже молодих художників кажуть про те, наскільки містично важливим було для них творче благословення Коткова. Але йому, мабуть, як нікому з нині живих в Україні художників, чужі фанаберії, гіпертрофована зарозумілість і серйозне ставлення до своєї персони.

Ернест КотковЙого роботи досить широко відомі за кордоном (мабуть, навіть більше, ніж на батьківщині), але він ставиться до цього спокійно: з його точки зору, це забезпечує хоч трохи пристойне існування, а дбати про власну славу – заняття ганебне. До речі, багато колеґ Коткова, що бувають на відкриттях його виставок, мають звання и інші реґалії, а йому це все глибоко байдуже, як, утім, і тим, хто ці звання і реґалії роздає (щодо Коткова, певна річ)”.