Французькі та німецькі вчені не залишили шансів на існування одній з гіпотез, що пояснювали унікальний звук скрипок Страдіварі.

Дослідники сперечаються про це багато років. Можливо, секрет криється в дереві, клеї, спеціальному засобі від жуків-деревоточців або формі інструментів великого італійського майстра - але точно не в зовнішньому покритті.

Жан-Філіпп Ешар, хімік паризького Музею музики, та його колеґи після чотирьох років вивчення лаку, яким покривалися скрипки, дійшли висновку, що він складається всього лише з олії й деревної смоли - типових складових політури скрипок XVIII століття. Жодних слідів екстракту бурштину, прополісу та инших рідкісних і загадкових інґредієнтів виявлено не було. Саме їх дією експерти час від часу пояснювали чистоту звуку скрипок Страдіварі.

Ну а деревна смола використовувалася, швидше за все, не для поліпшення звучання, але для надання інструментові багатшого відтінку. Експериментуючи з кольором, майстер додавав в лак червоні піґменти і вкривав ним скрипку в два шари.

У розпорядженні вчених були п'ять інструментів: чотири скрипки і старовинна "віола д'амур", виготовлені в різні періоди більш ніж 30-річного творчого шляху Страдіварі.

Дослідники схиляються до думки, що секрет скрипок зовсім не в забутих інґредієнтах, а в техніці обробки дерева і геніальному чутті майстра.

Результати експертизи опубліковані в журналі Angewandte Chemie, пише "Хрещатик".