З 30 січня до 16 лютого в київській ґалереї Bottega можна ознайомитися з проектом художника Володимира Бовкуна «Ретранслятор».

 

З цієї нагоди пан Бовкун оприлюднив своєрідний мистецький маніфест, що його ми пропонуємо вашій увазі:

 

«Кожен з нас отримує послання на свій власний код. Не маючи власного коду, не маєш шансу отримати власну пошту /повідомлення/. Що це таке, де це в тобі і як виглядає - невідомо (тобі). Але це точно є (в тобі).

 

Для доступу до власного коду ти маєш отримати пароль. Кожне послання на твій власний код має свій пароль доступу. Тоді конфіденційна інформація з твого таємного коду стає доступною тобі. Ти ретранслюєш її у притаманній саме тобі формі. Ти - ретранслюєш. Але пароль доступу до коду постійно (періодично) змінюється. (Залежно від того, як часто ти отримуєш послання). Його неможливо вгадати чи видумати. Лише твоя інтуїція здатна підказати тобі твій оновлений пароль.

 

Без доступу до власного коду ти залишаєшся імітатором.

 

Повідомлення (message) на свій власний код ти отримуєш від когось, хто набагато цікавіший ніж ти. Вони надсилаються особисто тобі. І ти з подивом (щоразу) усвідомлюєш, що ти отримуєш відповіді на запитання, які (запитання) ти ще не сформулював, але які (запитання) є вкрай важливими і актуальними для тебе. Ти навіть не намагаєшся зрозуміти ці відповіді, бо розум - заслабкий засіб пізнання. Ти їх відчуваєш інтуїтивно. Інтуїція. Інтуїція. Інтуїція. Це - як Віра. (Віра не потребує арґументів і пояснень). Відповіді інтриґують твою цікавість і ти намагаєшся сформулювати СВОЇ запитання. Твоя інтуїція і твоя уява виконують це. Це і є ретрансляція - формулювати власні запитання на вже отримані відповіді.

 

Інтриґа твоєї цікавости полягає в тому, що ці послання - лише фраґменти Великого Живого Процесу, що його ти не можеш збагнути. Але існування якого не викликає в тебе сумнівів.

 

Ти намагаєшся склеїти великий горщик з цих фраґментів. Та цей посуд занадто велетенський, щоб осягнути, побачити, зрозуміти його. Ось в чому інтриґа твоєї цікавости.

 

Але інтуїція виводить тебе на новий фраґмент. І ти не можеш не працювати, не блукати в цій алхімії відтворення. Ти відчуваєш себе ретранслятором послань, які ретранслюєш у предметну візуальну форму. Для кого? Кому? Це не має значення. Просто, ти маєш це робити.

 

Мистецтво не твориться серцем, головою, соціальним запитом, сприятливими обставинами і т.п. Воно поза тим.

 

Воно подається тобі в готовому вигляді. (Як „грецький салат" в ресторації). Пікассо казав: „Я не шукаю. Я знаходжу". Справді, твої речі „самі ідуть" до тебе. Питання лише в тому, як ти зможеш це ретранслювати. А це вже повністю залежить від самого тебе. І саме тут, ти не тільки несеш призначений тобі ХРЕСТ, але й сам обираєш його. Це є вузький сеґмент, але саме твого власного „Я". Ретранслюй.

 

Бо це має бути ще один фраґмент Великого Живого Процесу. Його (фраґменту) місце, його величину визначаєш не ти. Бо не маєш уяви і не можеш збагнути розміри і вигляд велетенського глека - Великого Живого Процесу.

 

Тут я перериваю мою каліграфію на підтвердження того, що і це, теж, є лише фраґмент.

 

Фраґмент тексту.

 

Володимир Бовкун».

На фото: В. Бовкун. Без назви, 2009, 250х200, полотно, олія, рельєф.