Сьогодні, 21 квітня 2010 року, в Музеї волинської ікони відбудеться урочиста церемонія передачі Музею волинської ікони факсимільного видання Пересопницького Євангелія, яку проведе Предстоятель УПЦ Митрополит Володимир.

Пересопницьке Євангеліє - незрівнянний зразок українського живопису та рукописної книги. Робота над Євангелієм розпочалася 15 серпня 1556 року в монастирі Святої Трійці на Поділлі в с.Дворець поблизу Ізяслава (нині Хмельницька область), завершена - 29 серпня 1561 року у Пересопницькому монастирі (нині с. Пересопниця Рівненської області). Замовниками і фундаторами Пересопницького Євангелія були українські шляхтичі: волинська княгиня Анастасія Заславська з роду Гольшанських - ігуменія Свято-Троїцького монастиря у с.Дворець та її дочка Євдокія з чоловіком Іваном Чарторийським. Переклад було здійснено архімандритом Пречистенського (на честь Пречистої Богородиці) монастиря Пересопниці Григорієм. Писцем пам'ятки став вихованець волинської рукописної школи Михайло Василієвич, син протопопа із Сянока.

Пересопницьке Євангеліє - перший з відомих нам перекладів священного тексту Євангелія книжною староукраїнською мовою. Переклад був здійснений із старослов'янської мови у болгарській редакції з активним використанням ориґінальних грецьких текстів і польських перекладів. Мова пам'ятки гранично зближена з живою народною українською мовою XVI ст. Пересопницьке Євангеліє - це текст Чотириєвангелія, пристосований для використання у богослужбовій практиці, з поділом на глави та зачала, тобто цілісні за змістом частини тексту до читання у призначений день. Велична книга важить 9 кг 300 г, вона писана пізнім уставом на перґаменті форматом 380х240мм і складається з 482 аркушів. Рукопис пишно орнаментований, прикрашений високохудожніми багатокольоровими заставками й мініатюрами. За красою оформлення він не має рівних серед українських рукописів.

Після зруйнування Пречистенського монастиря доля Пересопницького Євангелія була невідомою. Майже через півтораста років у 1701 році гетьман Іван Мазепа подарував його Переяславському єпископському престолові. Згодом рукопис опинився у бібліотеці Переяславської семінарії, пізніше разом із семінарією перевезений до Полтави. На початкові ХХ ст. книга була передана до Полтавського давньосховища, під час Другої світової війни евакуйована до Уфи. З 1947 року Пересопницьке Євангеліє зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.

Восени 2007 року з благословення Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира Київська Митрополія разом із Національною Академією Наук України започаткували масштабний видавничий проект із відтворення Пересопницького Євангелія, який передбачав реставрацію ориґіналу, видання наукових розвідок про історію книги, проведення наукових конференцій. З метою збереження раритетности, Євангеліє видали невеликим накладом 1000 примірників у видавничому домі «АДЕФ -Україна». Для друку був вибраний папір, який за своїми властивостями повністю відповідає перґаменту. Кожен аркуш був надрукований повнокольоровим друком за слайдами зі сторінок ориґіналу, які були надані НАН України. 20 січня 2008 року відбулася церемонія, присвячена друку першого аркуша факсимільного видання. За довгі роки існування Пересопницьке Єваенгеліє мало декілька варіантів оправи. Видавці вирішили відтворити початкову оправу - тиснений шкіряний оклад, оздоблений металевими медальйонами.

Пересопницьке Євангеліє є національною святинею і яскравим прикладом нерозривного зв'язку багатої історії української культури з історією Української Православної Церкви. Книга набула значення політичного символу нації: на ній під час інавгурації присягають на вірність президенти України. Пересопницьке Євангеліє - це унікальне видання для України і всіх православних християн. Презентації факсимільного видання та його передачі відбулися у Польщі, Канаді, США, Ізраїлі, Великобританії, Молдові.

З передачею факсимільного видання Пересопницького Євангелія до Музею волинської ікони охочі зможуть краще ознайомитися з культурним і духовним спадком України, а саме Євангеліє стане окрасою музейної колекції, інформує Музейний простір України.