Людмила Дударенко. Поетична Київська школа: ідейні та естетичні параметри. - К.: Неопалима купина, 2009. - 240 c.

Київська поетична школа - один з феноменів модерного українського мистецтва. Тяглість модернізму ХХ ст. має глибокі корені: "Молода Муза", "Хатяни",  митці "Розстріляного відродження", "МУР", Празька поетична школа,  шістдесятники, Нью-Йоркська група.

У Київської школи поезії був грунт для творення нового типу поетично-філософського мислення та незаангажованого бачення світу, оскільки молодим митцям, як і більшості їхніх попередників, довелося писати в часи панування соцреалістичного канону  та дегуманізованого суспільства. "Інакомислення" переслідувалося, замовчувалося, не пускалося в друк (варто лише згадати імена В. Марченка, В. Cтуса, В. Симоненка). Проте завжди знаходилися люди, яким було небайдуже, які прагнули своєю творчістю утвердити кардинально інші ідеали.

Людмила Дударенко свідомо обмежує свою увагу на "ядрі" Київської поетичної школи : Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Михайло Григорів (упускаючи з уваги Василя Рубана, Станіслава Вишенського, Валерія Іллю, Івана Семененка, Михайла Саченка та ін.). У  монографії авторка намагається проаналізувати поетично-філософську парадигму, суть модерного світосприйняття й міфологемного мислення поетів «кастрованої» Київської  школи. Розкриває специфіку висвітлення таких тем як "людина", "всесвіт", "природа". Також характеризує особливу "герметичну" мову у різних збірках митців.

Кожну з постатей науковець розглядає як неповторну творчу особистість. "Філософічні аспекти лірики Віктора Кордуна", "Міфологемний концепт лірики Василя Глобородька", "Cинкретизм метафори Михайла Григоріва", "Симфора - засіб реалізації естетичної концепції  Миколи Воробйова" - такі питання зачіпає Людмила Дударенко у своїй книжці.

Книга буде цікава не лише академічним науковцям та літераторам, а й усім, хто цікавиться українською поезією та її модерністичними напрямом, пише «Друг читача».

Мову ориґіналу збережено