24 грудня виповнилося 90 років від дня народження Святослава Караванського (1920), українського поета, журналіста, мовознавця, перекладача, правозахисника.
Святослав Караванський молодим українцям більше відомий як автор двох блискучих лексикографічних праць «Практичний словник синонімів української мови» і «Російсько-український словник складної лексики».
Караванський народився в сім'ї інженера. Середню школу закінчив в Одесі 1938 року. Вчився в Одеському індустріальному інституті, а з 1939 ще й на заочному підвідділі інституту чужоземних мов. Ще в шкільні роки почав писати вірші та оповідання, деякі з них публікували в піонерській пресі. Навчаючись в інституті, Караванський робить перші спроби перекладу. 1940-го полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету.
У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусії. Уникнувши полону, Караванський повертається на початку 1942-го в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, зв'язаної з ОУН. Організовує книгарню української літератури «Основа», а виторговані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сіґуранца. У 1945 році військовий трибунал Одеського військового округу засудив Караванського до 25 років позбавлення волі. Карався в багатьох таборах - будував залізницю на Печорі, рубав ліс коло Маґадана, добував золото на Колимі, будував магістраль Тайшет-Лєна, шив одяг у Мордовії.
Коли умови в таборах після смерти Сталіна пом'якшали, Караванський береться за свою давню мрію - літературну працю й багато пише - вірші, віршовані казки, п'єси, перекладає. 1954-го розпочинає велику роботу над Словником українських рим.
У 1960 році, після 16 років і 5 місяців ув'язнення, Караванського звільняють за амністією. Він повертається до Одеси, працює механіком ремонту обчислювальних машин, перекладачем у редакції обласної газети «Чорноморська комуна», позаштатним кореспондентом журналу «Україна», виїздить на заробітки до республіки Комі та ин. Закінчує працю над Словником рим української мови (Досі в Україні нічого схожого не створювано. Словник містить близько 60 000 римованих пар, складених від самого автора, а не взятих із творів поетів. Ця праця має велике значення для розвитку літературної й мовної культури України), багато перекладає з англійської мови, друкує книжку «Біографії слів», часто виступає з дописами про мову. У цей період Караванський закінчив розпочатий ще в таборі Словник українських рим (приблизно 1000 друкованих сторінок). 1961 року одружився з Ніною Строкатою. У 1962 році вступив на заочний підвідділ філологічного факультету Одеського університету.
Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні врочистості до ювілею М. Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою й т. ін. 1965-го занепокоєний ростом русифікації шкіл і ВНЗ, написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву. Після цього 4 вересня 1965 року року проведено обшук, 13 листопада - арешт, а автор одержав 8 років ув'язнення і 7 років таборів. Караванський 5 разів оголошував голодування в знак протесту, у Володимирській тюрмі зібрав свідчення в'язнів - учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю, щоб передати її на волю. Влітку 1969-го його було заарештовано в тюрмі й там же засуджено додатково ще на 5 років тюрми і 3 роки таборів особливо суворого режиму.
У 1967 році засуджують дружину Н. Строкату-Караванську, яка допомагала Святославу, на 4 роки таборів.
Усього Святослав Караванський провів у неволі 31 рік. У листопаді 1979 еміґрував разом з дружиною до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства.
