Шукайте свою Музу

Пересопницьке Євангеліє як духовна святиня

  • |
  • 29 Серпня 2017

29 серпня 1561 року, 456 років тому, в Пересопницькому монастирі завершили роботу над визначною рукописною пам’яткою староукраїнської мови та мистецтва XVI століття Пересопницьким Євангелієм. Це був один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія.

Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.

Від часу свого завершення пам’ятка зберігалася у Пересопницькому монастирі. Від 1600 до 1701 року історія її побутування невідома. 16 квітня 1701 року гетьман України Іван Мазепа подарував її Переяславському єпископському престолові, інформує державний діяч, кандидат історичних наук Ігор Шаров на своїй сторінці у Facebook.

В Переяславі на території Вознесенського монастиря, головний храм якого збудовано на кошти Івана Мазепи, 1738 року було відкрито Переяславський колеґіум, у якому викладав великий український філософ і поет Григорій Сковорода.

1788 року колеґіум перетворений на Переяславську духовну семінарію. Від 1799 року Пересопницьке Євангеліє зберігалося в архіві бібліотеки Переяславської семінарії, де 1837 року з ним познайомився Йосип Бодянський. Саме він і ввів до наукового обігу цю визначну староукраїнську пам’ятку. До речі, саме Бодянський віднайшов і оприлюднив іще один знаковий для історії України документ – текст Конституції Пилипа Орлика.

1862 року семінарія з Переяслава переведена до губернського міста Полтава, а з нею до Полтави примандрувало Пересопницьке Євангеліє.

На початку 20 ст. Євангеліє було передане до Полтавського давньосховища, де його вивчали талановиті науковці Володимир Перетц та Олександр Грузинський.

Євангеліє дивом уціліло під час пожежі 1964 року, коли згорів практично весь український фонд і відділ стародруків, вся україніка Державної публічної бібліотеки АН УРСР – приблизно 600 тисяч книг та рукописів. Підпал учинив співробітник бібліотеки Віктор Володимирович Погружальський, який працював у російському відділі бібліотеки, але чомусь з метою помсти директору підпалив відділ україніки.

Нині пам’ятка зберігається в інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського.

Ігор Шаров також зазначає, що багато цікавих фактів з історії України можна дізнатися з його книжок «100 видатних імен України» та «100 визначних місць України» (обидві – Київ, «АртЕк», 2004).

MuzaUA