Шукайте свою Музу

Василь Рубан. “Бережа-Ягна. Внутрішня суть арійської Віри українського обряду”

  • |
  • 30 Серпня 2017

1992 року в книзі “Космос древньої України” була опублікована моя стаття під такою назвою. Тоді я ще більше був у темі, бо лише рік тому як закінчив книгу “Берегиня” і вона мала вийти окремою книгою. Ця стаття свідчить про те, що цією темою я займався серйозно. Після її публікації ортодоксальні християни обурювались на В.Довгича за […]

Читати далi

Гнат Михайличенко. Блакитний роман

  • |
  • 21 листопадаа 2016

ІНТРОДУКЦІЯ В Твоїй душі була блакить стоячих вод, оздоблених блідо-зеленою ряскою. В ній була тьмава імла давноминулих віків, вкритих таємничим серпанком чародійних явищ. Первісний шал і дикунська невибагливість. В Твоїй душі була блакить безмежних глибин холодних океанів. В ній було омління південних місячних ночей і млявість застиглого болотяного повітря, насиченого отруйними гострими пахощами. І міріядами […]

Читати далi

Володимир Сердюк. “Пальто на стільці”

  • |
  • 2 Лютого 2013

Оля не любила зиму, не через те, що взимку холодно, а через Новорічні свята. Їх годилося відзначати у компанії друзів або рідних. А оскільки друзів у Олі було мало, то їй доводилося зустрічати черговий Новий рік у товаристві мами на її кухні. Усі прохання Олі про перенесення святкування до великої кімнати, де стояв цифровий телевізор, мама ігнорувала…

Читати далi

Олексій Гавриленко. Переклади оповідань Дилана Томаса

  • |
  • 11 Січня 2013

Згадати б усі довгі казки, які ми розповідали одне одному біля вогнища, газова горілка булькала, немов водолаз. Привиди завивали, як сови, довгими ночами, і я не наважувався обертатися; тварини чаїлися в кублі під сходами, і все цокав газовий лічильник.

Читати далi

Євген Пашковський. “Безодня” (уривок з роману)

  • |
  • 5 Травня 2012

Лікар підійшов до вікна і запитав себе: чого за спогадами забуваєш ці стіни? совісно? втома без краю, забудь. Натомість згадав дядьків рецепт лікування радикуліту: коли кінські кізяки вивозять від стайні на поле і ґрунт просихає, хворого по шию закопують у перегноєну, гарячу всередині землю, жар, здається, обвуглює м’ясо до немічних кісток, змушує чверть години волати до перехожих, доки людина не засне і земляний струм зцілятиме тілесну кволь…

Читати далi

Аскольд Демерджі. «Спогад про «Апокаліпсис»

  • |
  • 18 Грудня 2011

Ця книжка поезій відразу захопила в полон. Вона лежала на темно-коричневій гладі журнального столика.     Різнокольорове, приглушене тло обкладинки і – назва «Немає жалю».     Немає жалю?! До кого? Або – до чого? Немає – до всього взагалі? І попливли фантасмагорії: дно під товщею води і розрізняєш фрагменти аплікацій, схожі на мережива з […]

Читати далi