Коротке літо
Віднаходити друзів крізь зелене скельце
з розбитої пляшки, зеленішої від травня:
подивися на хату - вона зелена.
подивися на небо - воно зелене,
і річка - подивися - зелена.
Тим часом випадає сніг,
який білий і крізь зелене скельце.
А друзів так і не знайдено.
* * *
З-під мосту вилазив перестрівав
або дзвонив по телефону під моїм ім'ям
і відбирав усмішки у дівчат
що усміхалися мені
Крадій усмішок
ховався в кущах
називав себе пташкою
або зайцем
щоб я не впізнав його
в людській подобі
і не запідозрив
У захистку білих стін
Жінка з плином часу втратила всі кольори,
розгубила по близьких стежках
та по далеких шляхах
барвистими клаптиками матерії.
Небілені стіни її хатинки
нагадують усім, хто на хату погляне,
про билиночку в полі,
про криницю, з якої ніхто води не бере.
Та одного весняного дня перехожі
подивляться на хату тієї жінки
і не впізнають:
розквітлі вишні при хаті
знову повернули стінам білизну,
біліє хата, як і в попередні роки.
І та, хто на пагорбі залягла
у воєнних шанцях
- чи то червоних,
чи то білих, -
щойно вчора придивлялася до старечої фігури
- зручної мішені для її влучного пострілу, -
сьогодні подивиться на хату:
хата біліє стінами,
аж очі одбирає.
Де тут угледіти,
хоч би й через оптичний приціл,
де, помолоділа на одну весну,
жінка ходить
відзеленілою билиночкою в полі,
криницею, до якої люди завертають воду.
Чужа жона
Над криницею троє.
Клубок
і синя нитка.
Поглянула жона на чоловіка,
а в нього на обличчі
клубок
і чорна нитка.
(Схопив донечку
і кинув у криницю).
Закричала жона.
Донечка грається з синьою ниткою.
Чоловік лежить,
дивиться на ластівок,
що літають, як брови чужої жони.
Розлучниці.
Понеділок
(Давні вірші)
Тиждень
(Варіації вірша Михайля Семенка)
понеділок
понеділок
понеділок
понеділок
понеділок
понеділок
понеділок
* * *
Поціновувач поезії,
щоб краще довідатися про мою творчу лабораторію,
періодично, з міліціонером і понятими,
законно, на підставі санкції прокурора,
на моїй квартирі влаштовує обшуки.
Першого разу він вигріб із книжкової полиці
переписані на друкарській машинці
ранні вірші Тичини, не видані вірші Симоненка.
Сьогодні з'явився, забрав мої рукописи,
записні книжки і листування з друзями.
Наступного разу він прийде і захоче
вивідати іще не написані рядки,
які ще ховаються десь під корою мозку.
Він натисне, наче тюбик з зубною пастою,
мою голову, з якої випорснуть підсвідомі рядки,
акуратно витре їх об штанину
і поскладає до теки.
Це дуже серйозний поціновувач поезії,
і в нього оригінальна дослідницька метода.
* * *
вхід заборонено
не влізай - уб'є
переходу нема
не впевнений не обганяй
стороннім вхід заборонено
під час руху розмовляти з водієм заборонено
не стій під вантажем і стрілою
не курити не смітити
у нас не курять
по газонах не ходити
нема виходу
* * *
Як не працюй -
все повільно здається
нашому начальникові,
бо наш начальник - любитель кінострічок
періоду німого кіно:
там пришвидшені кадри,
там нечуваний темп -
от із ким план давати!
А ми,
як не працюй - все повільно здається.
Джерело: Василь Голобородько. Калина об різдві. - Київ: «Український письменник», 1992.
