Як тигри, дні

Як тигри, дні пливуть жорстокі
Крутим руслом суворих літ.
І ночі сунуться, мов смоки,
По гострій крицевій скалі.
Несуть нову грозу з собою -
Та нам великий, гордий міт
Про пісню крицеву у бою,
Що ломить сталь і бурить світ.

Голодний

Кістяк лише та спухлі босі ноги,
Останній вогник догоряв в очах...
Лежав знеможений коло дороги,
Печаль і біль скипіли на устах.

Підвівся... Сів... Гули чужі мотори...
Поглянув довкруги - жита й жита...
І щось в душі заплакало - о горе!
Кому ти родиш хліб, земле свята?

Катам! А ми лиш наймити в лахмітті.
Німі раби на батьківській землі!
О рабе, рабе! - гний живцем на світі,
Коли орють тобою зайди злі!
05. 07. 1946 р.

Сучасним поетам

Тобі, Україно, пісні лебедині,
Тобі наше серце, і кров, і життя!
Щоднини і ночі до Господа лине
Молитва за Тебе, Вітчизно Свята!

Учора за Тебе впав рій під мечами,
Та завтра відплатить залізна чота,
І ночі засвітять гнівними вогнями -
Воскресла! - заграють розкуті уста!

Будь проклят, хто катові гімни покірно
Співає під звуки тюремних тортур!
Поете, батьків заповітам будь вірний!
Ти раб - чи Отчизни новий трубадур?
22.08. 1946 р.
МОГУТНІЙ Я
Могутній я на шпилях гір.
Стукоче серце над верхами,
Орлом у даль летить мій зір,
Душа говорить із вітрами.

Могутній я на шпилях гір.
Як вихри свищуть в темних борах,
Тоді я будням вперекір
Співаю гімн боям, просторам...

Могутній я на шпилях гір,
Як сонце золотом задзвонить,
Як засміється дзвінко бір
І зелень тоне в ранку тонах...

А як заграє трембітар
І вийдуть зорі на верхів'я,
Мені здається - о, я цар -
Я дух верхів і гір стихія!..

У жнива

Заснули потомлені люди в хатах,
Молитву й зітхання пославши до Бога.
Проклін лиш катам ще горів на устах
Та вили собаки й сичі на тривогу...

Із лампою вечір по нивах ішов -
Лічив потихеньку поскладані копи.
Твій піт, Україно, і сльози, і кров...
А хліб пропаде у "калюжі" Європи!
07.07.1946 р.

Готові будьте

Готові будьте! Мент надходить!
Чи вже нагострені мечі?
Колони - струнко! До походу!
Зневіру й жах мечем січіть!

Народу - честь, і воля, й право,
Людині - гідність! Геть ярмо,
Геть підступ, глум катів лукавих!
Конай, спотворена тюрмо!
До зброї кожний, кожна хато!
У наступ, чоти! Смерть катам!
З щитами жде нас горда мати!
У наступ! Слава! Воля вам!
24. 09. 1946 р.

У келії моїй

У келії моїй не сумно, друзі,
Музика грає день і ніч, аж шум в ушах.
Іржуть ключі, як коні в плузі,
О, знає їх моя душа!

Відро співає, дзвонить замок -
Лящить решітка у вікні.
Стукоче серце - думка п'яна...
Не сумно, друзі, тут - о ні!

На спомин

Ти зустрінеш там осінь-шептуху,
Мов бабусю стареньку, сумну,
І листочки в болоті без руху,
Тихий шепіт дерев, бур'яну.

Ти зустрінеш там тугу у полі...
І у серці щось тихо зітхне,
Мов сирітка під тином без долі -
І згадаєш тоді ти мене -

Він усе в небезпеці, мов олень,
Гнаний катом удень і вночі.
Його друзі - гранати, пістолі,
Темінь ночі й зловіщі сичі.

Його шлях - мов сердита зміюка,
Смерть чатує на нього щодня -
Та для тебе, Вкраїно, лиш стука
Його серце з гнівного вогня.
І згадаєш, і тугу болючу
Ти пошлеш в подарунок мені,
Я сховаю, мов квітку пахучу,
Твій дарунок у серці на дні.

23.09.1946 р.

Слабодухам

Якби вам туги, туги влить,
В серця, розтерзані судьбою,
Щоб не дала вам ні на мить
Заснути в рабському спокою.

Тієї туги, що пече
Рабів сумління у кайданах,
Що рве до бою гаряче
І лицарям гука: - Осанна!

Ви не зітхали б на печі,
Ніхто не чув би в вас квиління,
Плуги змінили б на мечі,
Цвіла б у славі Україна!
29. 11. 1947 р.

Минуле

Старі шляхи поржавіли, мов струни,
Од крові смілих лицарів святих,
Де бій кипів колись - лиш жито рунить.
І бандурист з бандурою затих.

Вже одгуло давно минуле горе,
І сумно, тяжко так душі моїй!
Та ні! Я вірю - знов новим акордом
Ще сміливіш загомонять бої!

По сході сонця

Співучий ранок мрії розгубив,
Мов дві куми, ставки розговорились.
А ген пахучим небом голубим
Кудись спішить орел золотокрилий.

Стою в ліску, мов з казки лісовик,
І сам не знаю, що скоріш почати -
Чи слухати, що у ставках за крик,
Чи мрії вранішні тихцем збирати?..

Джерело: "Слово Просвіти"