* * *
Щілини тиші досліджує дощ
Жовті машини пробують крила
Темні хвости ворушать людьми
Простір доскочуть серйозні будинки
Щебече дельфін у бесейні цеглини
Діти
Священики
Птахи
Лопата загорнена в танґо
Кожна смітинка відкритою брамою
* * *
На думці сидить катастрофа
Хтось витягнув серце вокзалу
Дерева усіх попередили
Зоря підгорнула хвоста
Шаленці збирають сліди
Розламане море летить
Дівча зачепилось за вечір
Вже місяць сидить за столом
Прощання не буде
Біліє рука серед серця
* * *
Радість росте обеліском
Лінія дерева
Вузол рухливий звіра
Перевернулися настрої
Муха суха в центрі нападу
Стерті кути
Лінія
Вузол
Прапор постелі над страйком
Атракціони нудьги
Страчена іграшка грається долею
Відділ міліції воду пере
* * *
Камінь обтрушує з себе поля
Місяць жує солому
Тіні циганською кров'ю
Вікна бандурами суму
Скрипнули двері серцем
Спазмом у тиші димар
Сковані купи гарячих тварин
Крейдою болю наповнили ніч
Бігли долоні по шовку вогню
Зібгане квіткою море
Малюнок крови
Гора оглядає відсутність крила
Літак із осінньої квітки
Джерелами чорні жуки
Обличчя повзе так давно
Валяються літери
Кіннотник зіжмаканий може й розбриканий
Задушений волею степ
Малюнок крови недодивлений
Намацані дні зовсім поруч
Лаштується постріл на призьбі мов дід
Зелений обух засміється
Зі збірки «Святом прокушений простір», 1967 р.
