Рустикальне
звичайні люде худосоччя
їжа сон кістки
і крайня плоть
щедротно заганяє мізки
в підвали голови
природа
свіжість світла ночи
до ранку догребсти
безлюддям
наганяє страх
діточий на собак
горить вікно
шугають мислі
хрущі відважно
плигають на скло
їх фанатична армія
їх сіра ворухлива маса
стоп
вимкнути світло
спинити навалу
самогубців
що радо
розстаються із життям
природа
вигин шия губи
чекання
поле живота
пульсує серце
еліптично
рухає кістки
У «Семи самураях»
у безладній темній пустці
ведмеді б'ються люто
заєць не дасть поради доброї
але дах стоїть на свому місці
пастка пустка пасма
по одній піґулці запивають водою
сербонеш із цього кухля отрути
і як кожній людині
неодмінно захочеться
хапнути ротом повітря
і заїсти його хлібом
гострі кінчики волосинок
просякнені кремнеземом
вони дуже ламкі
і відразу впиваються в шкіру
кожній людині кожній
якщо не буде дощів
то прийдуть вовки на оглядини
подивляться приціняться
схвально поцокають язиками
авжеж пещена мамина дочка
має якусь свою амбіцію
хоче одразу поставити точку
як кожна людина кожна
ведмеді б'ються з вовками
ламаються волосинки
відразу впиваються в шкіру
зайці дають поради
кожній людині кожній
* * *
дорослі дельфіни не пітніють
слухові нерви
і гостро розвинений розум
у нижній щелепі
народжуватися під водою непросто
як збирати гербарій
фотографувати відчинені двері
ставати на коліна
коли читаєш молитву
припадаючи до підлоги
як пригоріла морква
до дна каструлі
любий океане
чи хто ти там є
у своїй стихії
можна мені
втонути у твоїх хвилях
і бути нервом дельфіна
їжею крабів
чайкою в нафтовій плямі
не пітніти
і не боятися
запливати за буйки
