* * *
Іней.
Вода пульсує
з під льоду.
Йордан. Йордан.
Освітлене
Джерело.
* * *
Заскрипіли дерев'яні двері,
З хати вийшла
моложава жінка,
Позачіпала слоїки
на рогаті коли
І зупинила свій погляд
за вориння,
Де пересохла на пні
ніким не скошена трава.
* * *
Клопоти
не за горами -
Весільний струцень
на столі.
* * *
Дощ
зі снігом.
Погляд сонця
з під вій.
Сіра мерва
на вологій
землі.
* * *
Діти
кидають
камінці
у воду
І розглядають
як розбігаються
по плесу
голубі
колеса.
* * *
Білі
коні
впали
горілиць
і чухають хребтами
травневу землю
Пробудження.
* * *
Який політ
Гори!
Який політ! -
На тисячу століть
Мовчить.
Повернення
Каміння
і дерев.
* * *
Квітка
радіє
своїм
цвітом.
Ти
радієш
своїм
світом.
* * *
Із бур'янів
вибіг пес
з реп'яхами на хвості
і поніс
у тумани
осінній день.
* * *
Писанка
цементна
на постаменті.
Нова штукатурка
на старій стіні.
Сніг. Мороз гріє.
Вид.
Іду.
І Ви...
* * *
Запорошена
вітрами і сонцем,
Розшита гіллями шиба
Вітає
З дороги
Тебе.
* * *
- Скажіть, чи можна рвати
черешні?
Ця черешня, відай, нічия?
- А кілко вас там є?
- Одна тисяча та ще й один..
* * *
Листя золотаве
відлітає...
...Ви куди
розбіглися,
Літа?..
* * *
Юна дівчина іде
у святковому платті.
Під берегом
зарум'янів
плід шипшини.
* * *
Світять,
як червоні свічки,
коло осик
підосичники.
Тінь
вогню.
* * *
На вашому лиці
зморшки,
як плетиво
осіннього
споришу.
* * *
Цей кіт-філософ
Мандрує берегами, зворами, ярами.
Поселився під купою старого сіна,
що хтось забув завезти
до стодоли.
Ловить метеликів, мишей, маленьких
жаб,
не спить на кімнатному дивані,
не просить щоб йому подали їсти.
Цей кіт - філософ,
не вірить, що його
перестріне Зима.
* * *
На узбіччі у потоці
Жаби галасують у осоці.
Старий горіх скрипить
коло доріг,
А ти стоїш у сяйві західного
сонця
І трави нишком туляться до ніг.
* * *
Небо
лисе
бубнявіє
студінню.
* * *
Глуха
дорога
вивищує
ніч.
* * *
Безнасіння
Зернина.
* * *
Апостольські
лиця
гір.
