Надія Кир'ян

ХТОСЬ ПОМЕР

Не видивлено зелених світлячків листя,
Не випито неба криницю до дна.
Вулиця чиста, мов на свято врочисте
Виметена вітру мітлою сповна.
За тином - туман голубим волоссям
Вичерпує воду з тихих озер.
Може, то вчулося... Може, здалося...
Може, то справді... хтось помер.
Може, під тином. Може, під стінкою.
Може, в сонці.
Може, в мені.
Ходить тінню тихою-тихою
Жалібниця у чорному - ніч.
Може, то вчулося... Може, здалося...
Може, то справді - хтось помер.
За тином - туман голубим волоссям
Вичерпує воду з тихих озер.

ТОЧКА ЗОРУ

Цар грибів,
втаємничений у гриб,
дивився на світ
через круглу щілину -
І бачив усе круглим:
дерева круглі,
птахи круглі,
небо кругле.

Риб'ячий цар,
втаємничений в озеро,
бачив світ мокрим:
дерева мокрі,
птахи мокрі,
небо мокре.

А цар птахів
бачив світ з орлиної висоти.
Він сміявся,
коли цар грибів
і риб'ячий цар
скубли один одного за бороду,
сперечаючись,
чи світ круглий,
чи мокрий.

ПОГОНИЧ МУХ

Сон
про березову криничку
і поцілунок березового листка
наснився в приймальні
великого начальника,
який керує
двома полками дивовижних мух
з китайського ботанічного саду.
Та довжелезна черга
всіх, що чекають на прийом,
більша
за найбільшого начальника над мухами,
виявилася довшою за сон
про березову криничку
і поцілунок березового листка.
Але, певно, забули виставити варту
навколо кімнати,
бо коли я підійшла до столу,
сподіваючись на призначену зустріч,
зустрічатися не було з ким,
окрім скляної карафи
та втопленої в чорнилі мухи.
Невже той великий чоловік
вивітрився крізь стіну,
коло якої забули
поставити варту?

Джерело: "Поетика"