* * *
ЇЇ варто впіймати у той час, коли ще не зробилася минулим і тепло її ще здатне зігріти руки, спраглі забутим. Все повертається. Втративши знаходиш загублене - головне впізнати де твоє, а де порох із нього. Пісок не п'є воду великими ковтками, лише мочить губи, аби не втратити чуттєвості. Чи впевнений він у своїй знахідці, ховаючи її у діряву кишеню. Зношений черевик добре пам'ятає дорогу, а чи згадаєш її ти, якщо знімеш його.
Босоніж по росі.
* * *
Неглибокий надріз визначає майбутнє, виділяє минуле у згустку буття від передчуття світанку на березі жаги спокою блакитної мрії спекотного дня на червоній землі. Друга думка вже злетіла: заскочити у вирій і привітатися з блакитним птахом забутої мрії. Все прокидається від дотику його. Не ховайся за примарними лаштунками спокою.
Час у дорогу.
* * *
Не поспішай, повернення до початку - ще не панацея для лікування всіх твоїх бід:
Лише сходинка до їх загострення.
Мечі затупилися лежати серед захламленого подвір'я.
Спротив гартує
Не повчай.
І без того всім видно твоє незнання.
* * *
Відділити настовбурченість від вуха можна лише шляхом виділення стовбура. Вухо завжди настовбурчене догори. Дехто намагається позбутися настовбурченості шляхом нахилу вуха горизонтально. Це змінює лише напрям, але настовбурченість залишається - вже горизонтальна.
* * *
Обмеженість руху в просторі призводить до виверження вулкану. Лише час є межею переходу крізь безліч дрібниць, нагромаджених перед спотвореністю дзеркала власним відбиттям до годинника на башті, до приходу кораблів зі світу чужих зір перевтілення мрії на потвору пізнанням близькості кактусової голки до текіли у кам'яній чаші жертовника сповненого суттю руху у минуле крізь сон побачений сонцем по той бік горизонту.
* * *
Те, що він повернеться було ясно
Від самого початку,
Та чи розраховував хтось на такий раптовий його стрибок крізь шпарину у стіні метушливого совання
Від поганого до ще гіршого.
Гусінь за мить перетвориться на метелика, а на черв'яка впіймають щуку.
Уха й метелик.
* * *
Втомлена рука виводить на папері гачки і риски
Свідомість намагається осягнути
відстань від вічності до
миті
Та це нічого не змінить, бо вічність і мить - лише дві однакові смужки паперу з погляду пензля, вмоченого у сутолоку розбіжностей медовиків на святковому столі.
Для кого свято?
Перейти тисячі чужих шляхів аби втекти від свого.
Доля сліпа, а куля?
* * *
Втамуй спрагу грецького міста спекотного вечора на руїнах акрополя танцювати
на хвилях під мелодію забуття
біля вогнища кочовиків снідати оливками з вином на п'ятках чорнявої
цноти колодязя понад шляхом степового вітру до ранкової зорі
прикутого смаком солоного сиру на пелюстках
вишні.
* * *
Наступний крок в лабіринті ніколи
не буде повторений
Попереднім перехожим витерти підошви
Долонями плескати по блакиті світанкового присмаку перепаленої волосини ледачого ліхтаря змусили тримати червонодзьобе лелеча ще й першого року не ступило
* * *
Зосередженість повітряної кульки на власному польоті впорядковує сонцестояння проти променя надії кодового замка зламати павутину мережу підрахованих зір, що зійшли на шкірці лимона у склянці вина загасити пожежу пером повторення не вчить - лише притуплює увагу.
* * *
Підкова закута піщиною шляху шепоче до поштовху в спину вола гнати крізь сито пророслої кукурудзи на головах риби подорожують по ланцюгу пса зірваного зі сну про запарканний простір його дружби зі світом міжсвітанкових видінь рухливих вражень дзеркала від різних відбитків однієї полуниці
* * *
Втрата здатності літати перетворює троянду на будяк і любов до неї вартує не більше розбитого подорожнім капця об камінь спотикання на дні пересохлого рівчака сповненого порохом повені по весні/ні
Знак трапився на камені
* * *
Відчуття перемінності часу і
сталості в ньому кожного
слова породжує кожне наступне
мерехтіння червоною смугою
відбитку західного горизонту
сонячному ранкові при легкості
лютневого туману ходою повію
легко над водою крига
у дзвони дзвонить.
* * *
Невідворотність приреченості падіння краплини струшує залишковість пороху прикутості скелі у лоно довкільного роздуму не зробленого кроку розірвання замкнутості кулі затурканості проживання чужої відгородженості паперової стіни вторгнення минулих страхів вивільнення.
* * *
Твоя втомленість сіросвинцевістю омиває підступність ніг згори зойком до його образу -
„видибай!"
Покинутий повертається зсередини прийшлих пустельників переродженість знаку на дощечці коренем дуба звертає шляхи усвідомленості безсилим викраденого
Пояснення сили незбагненності устрою кореня до неба чужим шляхом повернення стебло тримає
* * *
Ще вчора відчайдушність глечика
нести краплини долі одвічності першородної роси
шовковистих трав туманію чого подиву
щоденності приходу господині
наповнювати життєдайністю
світ маленького яблука
округлістю сповненого наступністю
сили приховати суть
свого вогняністю бажання
* * *
перестигле вино терпкістю
забутого звичаю повертає наступним
кроком трояндових пелюсток краплини
нектару поза межею чуття
розрізненості сьомого коліна
дубової бочки втілення пекарської
мрії наслідування перехрещеності
висохлих русел улещання
слуху безпорадності порожнечею
звучання порошин струхлявілого
відчаю оцтового духу закинутих сідел
* * *
шелестіння води струмків
Античності захоплює подих
джерельності обертовістю кулі
на вістрі суперечок непотребу
покривати голови втрачених
шляхами підпирати стовпи
пророцтва витонченості за краєм
трав у виспівуванні
барвінковості розгублений сповненістю
рибацької сітки
на цвяху випорожненого казанка
чекати припливу
