«[Оповідання] «Смерть учителя» - сатира на національну еліту, зокрема на українське шістдесятництво, яке займало угодовську позицію з владою, наївно вірячи в Комуністичну партію з людським обличчям, - розповідає Володимир Даниленко в інтерв'ю «Українська література - це Ноїв ковчег европейської літератури». - Шістдесятництво - явище неоднорідне. Серед шістдесятників були такі орфеї радянської влади, як Борис Олійник, і такі, як Василь Стус, що стояв на відверто антирадянських позиціях».

«Та в «Смерті учителя» йдеться не про колабораціоністів і не про дисидентів, а про тих, хто балансував на грані, видаючи себе за совість нації, - продовжує розповідь письменник. - В оповіданні відомий євангельський сюжет з учителем і апостолами перенесено в Київ брежнєвської епохи, коли пиятика була щоденним ритуалом української богеми, вцілілої від тюрем і підкупу влади. Я хотів художньо виразити проблему виродження української еліти, що було і залишається для нас актуально».

«Власне, ми пожинаємо плоди православ'я, яке завжди служило владі, виправдовуючи її злочини тим, що всяка влада від Бога. Всі драматичні проблеми, які ми спостерігаємо в сучасній українській політиці, пов'язані з безконечними цинічними зрадами, перебіганнями політика залежно від зміни політичної ситуації від одного табору до иншого, виростають із моралі, сформованої православною церквою. Візантійський тип еліти ніколи не зможе встояти перед спокусою вкрасти або продатись, якщо спокушають грошима чи посадою. Століттями православна церква привчала до думки: якщо влада робить злочини проти свого народу, то з благословення Бога, який дозволив це робити, зважаючи на її статус. У країні з такою мораллю неможливо виховати ні патріотичну владу, яка буде служити народу, ні викоренити корупцію. І навіть позитивна людина, опиняючись при владі, не може встояти перед спокусами, які щодня пропонує їй посада».

«Спародіювавши цю національну специфіку еліти, я показав духовного ґуру, який повчав своїх апостолів, як треба правдиво жити, але коли випив у ресторані, не зміг стриматися і вкрав виделки. І якби він опинився на посаді, то так само крав би все, що потрапляло на очі, бо влада - це сп'яніння, завдяки якому в людини відмовляють гальма», - резюмував Даниленко.