«На першому великому фільмі («Іванове дитинство») Тарковський залежав від оператора Вадима Юсова. Андрій зрозумів, що аби знайти спільну мову з Юсовим, потрібно засипати його діловими пропозиціями. Юсов знаходив для фільмів власні рішення, але ідеї підказував Тарковський.

На зйомках «Сталкера» була дуже складна ситуація. Тарковський та його оператор Георгій Рерберг працювали ще над «Дзеркалом», і ця робота була дуже злагодженою. Ви знаєте, що «Сталкерів» було фактично два, уся натурна зйомка під Таллінном пішла в брак через прострочену плівку; на «Мосфільмі» думали, що «так і треба», а відповідальність на себе так ніхто і не взяв. Стосунки між Рербергом і Тарковським на той час буди дуже напружені. Коли виявили брак, Рерберг покинув зйомки, а в Андрія Арсенійовича стався інфаркт. Адже була втрачена справа кількох років його життя. Гроші всі закінчилися. Середня ланка Госкіно пішла назустріч Тарковському і запропонувала зробити ніби двосерійний фільм, і видати гроші на другу частину. Стрічку зняв чудовий оператор Олександр Княжинський. Далі Тарковський сам сів за камеру: він будував мізансцени, вказував оператору зміну світла, визначав переміщення актора в кадрі. І ось коли все було вирішено точно, без всяких імпровізацій, тоді він саджав оператора за камеру, і той бачив, що йому треба робити. Так він працював і в «Ностальгії», і в «Жертвопринесенні». Так що оператор Свен Ньюквіст на нього ображався, але потім зрозумів його позицію.

У Андрія були власні вимоги до акторів. Для нього актор був особистістю, яка виражала ідеї режисера, втілені у сценарії. Тому актор повинен був тільки виконувати накази постановника, аби зануритись у той світ, що був потрібен Тарковському. Це було нелегко. Ви пам'ятаєте роль скомороха у фільмі «Андрій Рубльов», яку зіграв Ролан Биков. Андрія дратувала його акторська енергія, бо Биков весь час щось пропонував.

Ідеальним актором для Тарковського був Анатолій Солоніцин (виконавець ролі Рубльова). До речі, він дуже любив Миколу Гринька і вважав його надзвичайно доброю, чутливою людиною та прекрасним актором. Він нагадував Тарковському батька. У фільмі «Іванове дитинство» Гринько зіграв роль полковника Грязнова, який по-батьківськи ставиться до хлопчика.

Андрій дуже добре відгукувався про Михайла Ромма - і як про свого вчителя, і як про людину великої громадянської мужності, принциповості, чесності. Поте після закінчення ВДІКу в них не було тісної дружби. А серед світових режисерів можна казати лише про тих, хто був цікавий його поколінню: Робер Брессон, Акіра Куросава, Мікеланджело Антоніоні. Йому подобалося небагато режисерів, бо він сам належав до цієї категорії «небагатьох». Наприклад, зйомки «Жертвопринесення» відбувалися на острові Готланд, недалеко від помешкання Бергмана. Його друг, Ерланд Юзефсон, який знімався у Тарковського, часто пропонував Бергману запросити того в гості, але той відмовився бо не уявляв як вони разом будуть сидіти на дивані... До речі, коли в Стокгольмі відбувся показ фільму про зйомки картини «Фанні та Олександр» Бергмана, в зал увійшов Тарковський. Знаменитий скандинавець розвернувся і пішов, бо не хотів знайомитися з Андрієм, якого вважав геніальним. Для нього Тарковський був незбагненним режисером...»

Марина Тарковська

Мову ориґіналу збережено